КОНКУРСИ

конкурс сайтов
Першокласник: п’ять порад батькам
04.04.2012

Здається, тільки вчора Ви привели свого наляканого, схвильованого малюка до першого класу. По переду були найкращі надії та гордість за свого вже такого «дорослого» малюка. Та тільки пройшли перші тижні вересня і проблеми про які ви знали тільки з чуток, встали перед Вами на повний зріст.

З головою занурюватися в підручники разом з дітьми, робити з ними завдання, а в підсумку і за них домашнє завдання, майже що дня ходити до школи для бесід з вчителем – хіба це не ідеальний портрет батьків першокласника? Саме такому ідеалу Ми хочемо відповідати, іноді це бажання переходить допустимі границі. Але для нас ці обставини норма – як же по іншому? Ваша дитина починає новий і напевно найважливіший етап у житті, хочеться запобігти всім його помилкам, щоб саме його ставили у приклад вчителі, щоб навчання не було для нього сумним і не цікавим… Ви звісно хочете, щоб Ваш малюк був ідеальним учнем. Гордість батьків.

Саме у зв’язку з цим, хотілось би, щоб батьки першокласників уважно прочитали, що ж пропонують психологи в цей складний для сім’ї період. Щоб раптом бажаючи тільки добра Ми не зробили помилку. На початку навчального року ще не пізно що під корегувати в своїй поведінці, полегшивши життя собі та своїй дитині.

Найголовніша мета батьків в цей період – дати дитині опит самостійної роботи, з перших днів запевняючи першокласника, що тільки він несе відповідальність за те, що відбувається з ним у школі. Це дуже важливо на цій, першій і головній сходинці до дорослого життя. І дитина в силу своїх вікових можливостей вже здібний сприйняти цю відповідальність. Мається на увазі вік 7-8 років. Саме тому багато психологів проти навчання з 6-ти років.

Таким чином, головний урок, який повинен усвідомити Ваш малюк – самостійність. В зв’язку з цим декілька конкретних рекомендацій:

  1. З самого початку не варто робити уроки з малюком, а тим паче за нього. Достатньо декілька разів посидіти разом з ним і він звикнеться з думкою, що без Вас робити уроки Він просто не зможе. І не варто потім дивуватися, що після роботи Вас дома чекає не тільки Ваш малюк, а й не зроблені домашні завдання. Дитина буде мотивувати цю ситуацію тим, що Вас не було вдома, або тим, що він прослухав пояснення вчителя на уроці. А навіщо? Тато чи мама все одно пояснять все заново. Спробуйте відразу поясними дитині, що у Вас є робота, на якій Ви працюєте, а школа також робота – тільки вона для нього, для малюка. І кожний з Вас повинен відповідати за свою роботу.
  2. Не потрібно регулярно перевіряти домашнє завдання, якщо дитина сама про це не попросить. Звісно, малюку іноді знадобиться Ваша поміч, але Вона не повинна переростати в систему, де відповідальність за всі помилки перекладається на плечі батьків. Більше половини всіх учнів не можуть позбавитися від цієї звички навіть у старших класах.
  3. Постарайтеся не набридати дитині запитаннями та докорами з приводу його оцінок. Навряд чи знайдеться батько, який, повернувшись з роботи, не запитає першим ділом: «Ну як, уроки зробив? А які в тебе сьогодні оцінки?». У дитини поступово складається відчуття, що дорослих цікавить не він сам, а його успіхи в школі. А, між тим, для дітей цього віку це зовсім не найголовніше в житті. З ним за день відбувалася маса найцікавіших і дуже важливих речей. І так хочеться поділитися! Але маму з татом цікавить зовсім інше. А якщо ще, не дай бог, позначки за день не найкращі, то про всі ці, повторюю – дуже важливі події – і починати говорити не варто: мама з татом будуть тільки незадоволені. Батькам чомусь здається, що питанням про оцінки вони проявляють свою турботу, а так само прискорюють процес адаптації до школи, дисциплінують дитини. Насправді, ефект виходить зворотним: діти зляться, роблять все, що завгодно, крім уроків, атмосфера в будинку загострюється … Краще питати не про оцінки (він про них і сам розповість), а про те, що ж було цікавого в школі, що було важко, а що легко, може бути малюкові щось не подобається. Таким чином ви зберете набагато більше інформації про справи в школі, дитина не закриється у відповідь на пряме запитання про оцінки і уроках. І найголовніше: ви покажете йому, що ви з ним заодно, ви поруч і завжди готові допомогти і поспівчувати. Найчастіше дитині від вас потрібно не пояснення таблиці множення або відмін дієслів, а просто увагу. А з уроками він і сам впорається чудово.
  4. Постарайтеся не робити дитині критичних зауважень, коли він робить уроки, з’ясовувати відносини і коментувати його дії. Фрази типу «Якби ти добре слухав у школі, то зміг би вирішити це завдання» або «Якби ти не відволікався весь час, то давно б зробив уроки» зосередженості і уваги не сприяють. Зате вони поступово вбивають в дитині впевненість у своїх силах, збивають його і явно сповільнюють процес приготування домашніх завдань. Якщо вже бути до кінця чесними перед собою, то таким чином ви «спускає власні пари», зриваєте зло на свою ж безпорадність.
  5. Зручний час для занять краще вибрати разом з дитиною. Нехай він активно і свідомо візьме участь в цьому процесі на рівних з вами. Запевняю вас, що ніщо так не дисциплінує, як рівноправна участь у встановленні правил. Режим, таким чином, не буде нав’язаний дитині (що може тільки підсилити його негативізм, протест проти тиску і бажання все зробити навпаки), а узгоджений з ним, як з дорослим. Не варто нав’язувати жорстку схему: «Спочатку уроки, потім – все інше». Чи потрібно вам, щоб уроки сприймалися, як покарання? Наприклад, у теплу пору року відразу після школи краще погуляти, а вже потім сідати за стіл. Взимку, навпаки, краще спочатку позайматися, а потім сідати за комп’ютер або телевізор.
    Якщо ж у дитини виникають дійсно серйозні проблеми зі школою, то скандалами і жорсткою дисципліною тут точно не зарадиш. Коли батьки виявляють підвищений інтерес до навчання, діти часто навмисно відмовляються займатися, відмовляються виправдовувати їхні надії. Це свого роду, протест проти тиску, прояв почуття незалежності. Дуже часто невдачі в школі, небажання вчитися буває викликано причинами, що не мають нічого спільного з розумовими здібностями дитини, наприклад, не склалися стосунки в класі або з учителем. У цьому випадку буває дуже важко розібратися в ситуації, тим більше, якщо дитина замкнулося через те, що ви цікавитеся тільки його відмітками та лаєте за них. У цьому випадку не заважає пам’ятати, що майже в кожній школі зараз працює дитячий психолог, і дозвіл подібних ситуацій входить в його прямі обов’язки.
Автор: Е. Щербакова
Коментування від Vkontakte
Коментування стандартною формою




istanbul escort atakoy escort istanbul escort