|
Діти, особливості яких ми, дорослі, знаємо недостатньо, видаються нам проблемними. Дорослі часто не знають, як поводитися з такою дитиною, як допомогти в навчанні, коли в неї виникають якісь проблеми. До цієї категорії належать і ліворукі діти.
Учені Н. Брагіна, Т. Доброхотова, А. Чуприков, С. Козакова, Н. Лусканова, М. Безруких, вивчаючи особливості росту та розвитку ліворуких дітей, відзначали, що вони потребують спеціального підходу й уваги, особливо на початку навчання, адже навчання, особливо в перші місяці перебування у школі, вимагає від дитини тривалого напруження, викликає значну втому, висуває підвищені вимоги до особистісних якостей дитини. Новий колектив, незвичний режим роботи, нові стосунки, нові вимоги для будь-якої дитини є випробуванням, а тим більше для ліворукої, яка більш чутлива до емоційних переживань і великого обсягу навчальної роботи.
Існують деякі особливості в ліворуких дітей, які повинні враховуватись у процесі навчання. Для них характерне краще розпізнавання вербальних (словесних) стимулів, ніж невербальних (схем, модулів тощо), тому вони гірше справляються із зорово-просторовими завданнями, ніж зі словесними. Під час навчання часто використовуються моделі, схеми, які можуть бути важкими для цих дітей, тому що вони часто плутають праву та ліву сторони, іноді верх і низ.
Недостатність або порушення наочно-образного мислення, зорової пам’яті, просторового сприйняття (виражених більшою чи меншою мірою) характерні для багатьох ліворуких дітей. Особливо важкі для них завдання уявного маніпулювання фігурами (наприклад, завдання типу: «Подумки побудуй фігуру, зміни її конфігурацію, поверни на 180°» тощо). Для них може виявитись важким зовсім просте, з погляду дорослих, завдання – скопіювати фігуру, особливо кілька фігур, розташованих у певному співвідношенні, накреслити схему тощо.
Якщо ж ваша ліворука дитина нормально росла та розвивалась, якщо її не переучували (ні вдома, ні в дитячому садку), то підхід до неї істотно не відрізнятиметься від підходу до праворукої дитини.
Як же допомогти ліворуким дітям адаптуватись до школи? Період адаптації до нових умов життя досить тривалий за часом – 4-8 тижнів. У цей період дитина повинна звикнути і до нового виду діяльності – уроків, і до значного статичного навантаження, адже треба відносно нерухомо сидіти на уроках не повертаючись і не розмовляючи. Треба також звикнути до незнайомих дітей, до вчителя, його вимог. Ліворукі діти мають деякі особливості адаптації до школи, їм важче пристосуватись тому, що, крім високої емоційності та вразливості, вони мають високий рівень тривожності, який поєднується в ліворуких дітей зі збудливістю, чутливістю, невпевненістю в собі, відповідальністю, сумлінністю. Необхідно підкреслити, що ці діти орієнтовані на спілкування. Це служить для них джерелом позитивного емоційного підкріплення, якого вони дуже потребують. Непорозуміння ж і конфлікти, які виникають у них при взаємодії з дорослими чи однолітками, є для ліворуких дітей сильним психотравмуючим фактором і створюють додаткові труднощі у процесі адаптації до школи.
Позитивним є відмова від переучування ліворукої дитини – усе-таки це не знімає комплексу проблем, які виникають у процесі її навчання у школі. Скоріше, ставить ряд інших, не менш важливих. Це диференційовані (з урахуванням особливостей ліворуких) методики навчання – це комплекс гігієнічних вимог до робочого місця, інструменту та багато чого іншого, що ще не вирішено й не зроблено.
Традиційно найскладнішими в період адаптації до школи в першому класі вважаються перші тижні навчання. Майже в усіх дітей у цей період спостерігаються рухові порушення чи, навпаки, загальмованість, млявість, скарги на втому, головний біль, утрату апетиту. Діти важко включаються в роботу, їх увага нестійка. Найлегше цей період проходить у здорових, добре підготовлених до школи дітей. На першому етапі адаптації в ліворукого першокласника може не бути ніяких специфічних труднощів при письмі, читанні, у математиці, але він може сильно втомлюватися, згодом почнуть з’являтися скарги. Постарайтесь розібратись, у чому справа. Можливо, він просто стомлюється від швидкого темпу чи обсягу навантаження або режим у школі й удома не дає змоги розслабитись, передихнути. Цілий день у школі (з 8-ї до 18-ї години, як часто буває), проведений у напруженій роботі й напруженому спілкуванні, може бути дитині не під силу.
Потім настає період відносно стійкої працездатності, але він продовжується недовго. Наступним етапом наростання стомлення та зниженої працездатності є кінець другої чверті. У багатьох дітей, які навіть не мали серйозних шкільних проблем на початку року, різко знижується розумова працездатність. Вони перестають справлятися з тими завданнями, що раніше для них не були важкими. Учителі скаржаться на неуважність. Батьки відзначають погіршення стану здоров’я, сну, апетиту, різкі коливання настрою, сльози, примхи, упертість.
Канікули знімають наростаюче напруження та стомлення (якщо дитина дійсно відпочиває), але знову ненадовго – до середини лютого. Фактично лютий – найважчий місяць на першому році навчання. До цього часу вже накопичується втома, діти мало рухаються, мало бувають на повітрі, позначається й нестача вітамінів та ультрафіолету, до того ж різко зростають навчальні навантаження, темп та інтенсивність навчальної діяльності. Саме в цей період найбільш чітко виявляються всі навчальні проблеми – труднощі з письмом, читанням, математикою. Вони можуть бути різними, але майже завжди збігаються з погіршенням загального стану: зниженням працездатності, труднощами концентрації уваги, швидким виснаженням. Нерідко в цей період з’являються нав’язливі рухи, погіршується настрій і будь-яка дрібниця може викликати сльози, навіть агресію чи, навпаки, апатію, загальмованість, небажання що-небудь робити.
Справа в тому, що багато шкільних проблем, у тому числі й порушення почерку, і збільшення кількості помилок, і проблеми з читанням, і труднощі з математикою, можуть бути пов’язані з високим функціональним напруженням і стомленням, що виникають через сильне перевантаження. Тому насамперед необхідно зняти перевантаження, напруження. Перевантаження негативно позначається не тільки на працездатності, якщо воно постійне – на зрості, розвитку та стані здоров’я. Тому необхідний раціонально організований режим дня: це точно регламентовані час і тривалість підготовки домашніх завдань, творчої діяльності та відпочинку дитини, достатній відпочинок на свіжому повітрі, регулярне та повноцінне харчування, а також достатній за тривалістю сон із чітко встановленим часом підйому й засипання. Обов’язкова при цьому і правильно організована рухова активність дитини. Стежити за режимом, звичайно ж, повинні батьки.
Якщо діти «повний день» у школі, то в режимі повинні бути передбачені шкільна півторагодинна прогулянка (динамічна пауза), час на готування уроків (максимум того, що може дитина ввечері після школи, – почитати, повторити вірш, але ніяких домашніх письмових завдань).
Виконання домашніх завдань – те, що батьки найчастіше вважають найскладнішим у першій рік навчання. Не секрет, що навіть офіційна відсутність домашніх завдань зовсім не означає, що нічого до дому не задають. Дуже часто їх виконання затягується на годину, а то й на дві. Насамперед тому, що не сформовані навички самостійної роботи, і ще тому, що батьки вимагають багаторазового переписування робіт із чернетки на чистовик, змушують зробити все за один раз, не враховуючи, що максимальна тривалість роботи в молодших школярів приблизно 30 хвилин (у деяких значно менше), не даючи відвернутись, розслабитись (15-хвилинні паузи просто необхідні для збереження працездатності). Психологи рекомендують із першого ж дня у школі поставити справу так, щоб відповідальність за виконання домашніх завдань лежала винятково на самій дитині. Батькам треба пам’ятати, що основна функція домашніх завдань – дати дитині досвід самостійної роботи. Це зовсім не означає, що не потрібно допомагати дитині, якщо це необхідно, але спочатку дитина повинна сама спробувати зробити роботу, і тільки якщо це не вдасться, попросити про допомогу. Пряма допомога, зайвий нагляд тільки переконають дитину у власній безпорадності.
Ще раз нагадуємо:
ліворукість сама по собі – не патологія, а один із можливих варіантів норми;
ліворука дитина дуже вразлива й вимагає дбайливого, уважного та доброзичливого ставлення;
у ліворукої дитини є особливості розвитку, які необхідно враховувати у процесі навчання та виховання.
За матеріалами: Освіта.ua
Related posts:
| Автор: Nevedimka |