|
День Соборності – друге після Дня Незалежності за значенням свято у незалежній Україні. Боротьба українського народу за соборність своїх земель – одна із важливих сторінок нашого минулого. Слово “соборність” включає в себе єдність і згуртованість, цілісність і неподільність території держави, духовну спільність людей на основі єдиної віри, взаємної поваги та любові, зберігання та примноження духовних цінностей.
Це державне свято почали відзначати з 1999 року як символ єднання українських земель. Його історія розпочинається з січня 1918 року, коли була створена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, була утворена Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року у Фастові був підписаний передоб’єднувальний договір. Цей договір, 22 січня 1919, що увійшов в історію як акт злуки – акт об’єднання українських земель, був оприлюднений на Софійській площі у Києві.
Єдиною Україна пробула зовсім недовго: серйозні проблеми в економіці та військовий стан, недовіра політиків один до одного призвели до катастрофи. Вже через кілька місяців після возз’єднання більшовики захопили Київ, поляки окупували Східну Галичину, а Закарпаття – Чехословаччину. І хоча акт злуки 1919 виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити.
Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: “Це така дата, що її виучувати будуть на пам’ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі”. Його слова стали насправді пророчими.
Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу та сформувала підґрунтя для відродження незалежної, соборної, демократичної країни, утвердження її національної ідеї.
Related posts:
| Автор: Nevedimka |