03 червня 2015р. відбулись батьківські збори майбутніх першокласників.

Вітаємо майбутніх учнів 1-х класів з першим кроком до Країни Знань!.

Знайомтесь ваші перші вчителі…

Діти, особливості яких ми, дорослі, знаємо недостатньо, видаються нам проблемними. Дорослі часто не знають, як поводитися з такою дитиною, як допомогти в навчанні, коли в неї виникають якісь проблеми. До цієї категорії належать і ліворукі діти.

Учені Н. Брагіна, Т. Доброхотова, А. Чуприков, С. Козакова, Н. Лусканова, М. Безруких, вивчаючи особливості росту та розвитку ліворуких дітей, відзначали, що вони потребують спеціального підходу й уваги, особливо на початку навчання, адже навчання, особливо в перші місяці перебування у школі, вимагає від дитини тривалого напруження….

Для того щоб навчання було цікавим, захоплюючим та успішним, учителі початкової школи використовують нестандартні завдання майже на кожному уроці. Саме вони спонукають дітей міркувати, шукати та знаходити правильні рішення і при цьому не втомлюватись.

Батьки також повинні задовольняти допитливість дітей, допомагаючи їм придбати навички навчальної діяльності. Усім відомо, що в перші шість років свого життя діти вчаться більше, ніж за все інше життя. Батьки повинні пам’ятати: усе, чому вони навчили свою дитину до школи, є солідним фундаментом для навчання в ній.

Бути готовим до школи – не означає вміти читати, писати та рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усього цього навчитись.

Кожний батько серйозно готується до вступу дитини до школи: витрачається чимало грошей на придбання всього необхідного, дитині дають цінні настанови. Але ж просто вдягти дитину у красиву форму, дати до рук модний ранець із різнобарвними зошитами – не достатньо. У сьогоденні важливо психологічно підготувати дитину до школи заради успішного початку шкільного життя. Один із найважливіших аспектів підготовки дитини до школи – психологічний. Саме він допомагає дитині навчатись чи, навпаки, гальмує навчання, незважаючи на хороші інтелектуальні дані.

Однією із проблем для батьків є вибір шкільного ранцю чи портфелю. Відправляючись купувати ранець, рюкзак чи портфель обов’язково візьміть із собою дитину.

Вибір величезний. Але як серед безлічі яскравих, строкатих зображень улюблених героїв і всілякими оригінальними кишенями знайти той, з яким малюку буде зручно? Спробуємо розібратись.

Цілий рік Ви займалися з дитиною, готуючи її до першого класу. Вибрали школу (навіть не буду вгадувати, знаю напевно, школу вибрали найкращу), познайомилися з першою вчителькою, вирішили, хто ж з Вас буде забирати малюка після уроків або з продовженого дня. І на решті, до першого вересня всього місяць. Що ж ще можна зробити для того, щоб майбутній учень швидко адаптувався до нового для нього шкільного життя?

З цим питанням Ми звернулися до дитячого психолога Валерії Куксє (Центр родинної психології «Я і Сім’я», яка відповіла: «Звісно, за час що лишився не про яку серйозну інтелектуальну підготовку до школи мова не може йти. Можна трішки почитати, порозв’язувати нескладні задачки – але все це слід робити ненав’язливо, без силового натиску з боку батьків. На даному етапі головним є не вивчити нову букву англійського алфавіту або назву країни на карті, головним є підготувати малюка психологічно до нового в його життєвого етапу, і це під силу кожному з батьків».

Можливо у війні за з’ясування істини, що впливає більше – спадковість чи виховання – зламано останній спис. Точніше, оголошено паузу-компроміс. Лауреат нобелівської премії по фізіології і медицині Джеймс Уотсон на черговій конференції проголосив: «Усі сперечаються, що важливіше – спадковість чи виховання? Спадковість, або гени важливі в пізнішому віці, а в ранньому віці важливе виховання»…

Здається, тільки вчора Ви привели свого наляканого, схвильованого малюка до першого класу. По переду були найкращі надії та гордість за свого вже такого «дорослого» малюка. Та тільки пройшли перші тижні вересня і проблеми про які ви знали тільки з чуток, встали перед Вами на повний зріст.

З головою занурюватися в підручники разом з дітьми, робити з ними завдання, а в підсумку і за них домашнє завдання, майже що дня ходити до школи для бесід з вчителем – хіба це не ідеальний портрет батьків першокласника? Саме такому ідеалу Ми хочемо відповідати, іноді це бажання переходить допустимі границі…